Подорож до землі пращурів
Коли починав свої дослідження родоводу миколаївських Щепанків, то навіть на думку не спадало, що колись зможу побувати в краях, де жили мої прапрадіди. Коли встановив, що Щепанки родом з Яворніц, невеликого села поблизу Ріхнов-над-Кнєжноу, що в Краловоградецькому краї, то дістатись цих місць, які лежать далеко від основних туристичних маршрутів Чехії, іноземцю не так вже й просто. Та мрія пройти по землі, де колись народились та виросли твої далекі пращури, - має в собі щось заповітне, сокровенне…особливо для миколаївчан. Ті перші миколаївські чехи, що прибули на Поділля в 1874 році, в переважній більшості таки здійснили свою мрію і стали заможними господарями на власній землі, але десятиліттями не мали можливості покинути межі колонії. І хоч на нових землях все складалось досить добре, але туга за рідною батьківщиною завжди залишалася в їх серцях та передавалась нащадкам.
«Kde domov můj? A to je ta krásná země, země česká domov můj!» Де дім мій? Та красива земля, земля чеська, дім мій! - так співали вони ще задовго до того, як слова цієї пісні стали національним гімном Чехії.
Але іноді самі неймовірні бажання мають властивість матеріалізуватися. Подорож до Яворніце здійснилась завдяки Людмилі Чижевській, керівнику Житомирської спілки волинських чехів. В травні цього року колектив спілки в рамках культурної програми відвідав місто Пардубіце, де прийняв участь у творчій виставці краян і виступив у концертній програмі. Від Пардубіц до Яворніц – близько 80 км, то ж у вільний від офіційних заходів день, нащадки Щепанків - Людмила, її мама Надія Чижевська (Щепанкова) і я,- вирушили в цю унікальну подорож на батьківщину пращурів. Окрема подяка подружжю Мартасек, чеським друзям Людмили, які надали власний автомобіль та супроводжували нас під час всієї подорожі. Їх безкорисна допомога, витрачений на нас час, щирість та тепле спілкування – ці якості тепер зустрічаються дуже рідко…
Шлях до Яворніце, що тривав трохи більше години, поступово перетворювався з рівнинного на звивистий, з крутими поворотами, з численними підйомами та спусками. Відчувалося, що гори вже десь зовсім поруч.
В’їзд до Яворніце виглядає як справжній гірський серпантин.
Незважаючи на вихідний день в сільській управі нас зустріли староста села Властіміл Заховал (Vlastimil Zachoval) та Їтка Їрсова(Jitka Jirsová) - редактор сільського сайту та часопису «Яворніцке лісти». Візит гостей з метою відвідин прабатьківщини для них теж був вперше. Вони з цікавістю слухали нашу розповідь про колишніх своїх односельців, що перебрались до України, розповіли про своє село, та люб’язно надали усі відомі їм документальні свідчення.
Маленький відступ: Те, як ведуться сільські сайти в Чехії, має бути еталоном для електронних сайтів наших сільських громад. Тут є абсолютно все, що необхідно саме місцевим мешканцям: графіки роботи всіх установ, оголошення, рішення сільської громади, розклад руху автобусів, усі новини села, план села, землевідведення, форми і бланки документів на оформлення землі, підключення електрики та ін., ведеться сільський часопис. Окремі сторінки на сайті мають школа, костьол, спортивні та туристичні клуби. Гляньте на сторінку http://www.javornice.cz/ - переконаєтесь самі.
Яворніце має давню історію, щонайменше з 1358 року. Перша писемна згадка того року вказує на те, що на цьому місці вже існує село та фортеця. Історичні хроніки засвідчують три великі спустошення, які пережило Яворніце: під час Тридцятилітньої війни, в 1639 році, його спалили шведи, в 1772 році майже ніхто не залишився після епідемії холери, а в 1801 році повінь повністю зруйнувала село. Зараз тут живе більше 1000 мешканців, є 9-класна школа. Тут дуже люблять футбол: є затишний стадіон, а сільський футбольний клуб «Сокіл» двома(!) дорослими складами та одним юнацьким виступає в районній першості. Також тут пишаються аж двома пожежними підрозділами(чого нема в жодному іншому чеському селі), які існують більш як 125 років. З нашими пожежниками їх порівнювати не варто – зараз фактично це підрозділи з функціями наших МНС-ників та колишнього ДТСААФ, які до того ж беруть участь у змаганнях спортивного характеру, які постійно тут проводяться.
Справжньою окрасою села є костьол Святого Їржі (Георга), який зараз входить до числа культурних памяток Чеської республіки. Костьол збудований в 1785 році у стилі пізнього барокко, має багате внутрішнє оздоблення, що збереглося від початку існування храму, та діючий орган, якому вже понад два століття.
В костьолі знаходиться один з найстаріших дзвонів Чехії, виготовлений в 1602 році. Він починає звучати від найлегшого дотику пальцем, причому присутнім коло нього буде здаватися, ніби б’є дзвін у храмі, що розташований десь неподалік.
Історично таких дзвонів було два, і спочатку були встановлені в іншому яворніцкому костьолі, який існував десь до середини XVIII ст. Після побудови костьолу Святого Їржі дзвони перенесли сюди. Під час першої світової війни, коли цісар Австро-Угорщини наказав переплавити мідні дзвони церков для виготовлення зброї, місцевим селянам вдалося заховати один із дзвонів. Та після того, як врятований дзвін повернули на попереднє місце, за ним закріпилась недобра слава. Як тільки в нього дзвонили під час релігійних служб, то незабаром ця місцевість зазнавала якогось страшної біди – то епідемія викосить майже всіх людей, то велика пожежа або нищівна злива приносили селянам величезних збитків. Тож останні сто років дзвін лунав на округу лише під час великого лиха. Але одного разу наприкінці літа 2011 року цим повір’ям вирішили знехтувати і дзвін лунав під час поховання одного з найшанованіших жителів села. А вже у вересні в результаті сильних злив, що безперервно тривали кілька днів, Яворніце потерпало від такої сильної повені, якої не памятали навіть старожили. От і не вір після цього в прикмети та повір’я!
 |
| Яворніце під час повені 2011 р. |
Сільське кладовище розташоване безпосередньо біля костьолу і залишається діючим вже понад 200 років, незважаючи на те, що вільного місця тут вже давно немає. Поховання в трунах відбувається вкрай рідко, останні десятиліття тут ховають урни з прахом після кремації, тож в основному тут знаходяться родинні могили – від прапрадіда до діда.
Щепанки в Яворніцах жили здавна, раніше це було одним з найпоширеніших прізвищ серед мешканців села. На кладовищі ми бачили щонайменше з десяток поховань під цим прізвищем.
Знайдені в документах чеського державного регіонального архіву міста Замрськ метричні записи про народження мого прадіда та прапрадіда дуже нам допомогли. Як виявилось, окрім даних про дитину та її батьків ці записи містять також реєстраційні номери будинків, в яких вони проживали. З’ясувалось, що прапрадід Франтішек Щепанек 1842 р.н. народився у присілку Пршім, будинок №13, а його батько Ігнац Щепанек (орієнтовно 1810 р.н.) – у самому Яворніце, будинок №26. І ця нумерація збереглася незмінною до наших днів!
Сільський староста нам показав старі кадастрові книги і пояснив, що присілок Пршім при Яворніце виник як результат поділу землі між батьками та їх синами. Земельні ділянки на той час існували у вигляді смуг шириною 50-100 метрів і довжиною до кількох кілометрів. І якщо поглянути на розташування будинку №26 в Яворніце і будинку №13 в Пршіму, то можна побачити, що вони розташовані на протилежних кінцях однієї ділянки. Тобто у свій час Ігнац виділив своєму сину Франтішеку частину власної землі для самостійного господарювання.
Нас цікавило ще одне питання, повязане з домовським лістом вже прадіда Франтішека Щепанка 1872 р.н. Він народився у селі Длоуга Вес, що нині є передмістям Ріхнов-над-Кнєжноу, в 7 км від Яворніце. В 2-річному віці разом із батьками виїхав до України. Але в 1930 році він отримав домовський ліст, тогочасний документ на право проживання в певному селі чи місті Чехії, саме в селі Яворніце. Чому тут, а не в Ріхновє?
Точної відповіді на це не знав ніхто. Наш чеський друг Зденек Мартасек зробив припущення, що батько нашого прадіда Франтішек Щепанек (1842 р.н.) не отримав землю в Пршімі від свого батька Ігнаца, був змушений перебратися в сусіднє село Длоуга Вес, де наймався на роботу або займався ремеслом, однак по реєстровим книгам числився в Яворніце. Тому і його син, наш прадід Франтішек(1872 р.н.), отримав це право на проживання саме тут, у Яворніце.
Вже по поверненню в Київ додатковий перегляд метричних книг архіву міста Замрськ показав, що це припущення є цілком вірогідним. Франтішек(1842 р.н.) був наймолодшим в сім’ї, сьомою дитиною в родині Ігнаца Щепанка, то ж міг розраховувати хіба що на самого себе. І більш за все, саме мрія господарювати на власній землі та достойно жити і підштовхнула Франтішека на такий сміливий крок – податися на свій страх і ризик до України з дружиною та сином.
В Яворніце та Пршіму ще збереглось декілька будинків, архітектурно схожих до чеських хат у Миколаївці, але в переважній більшості тут сучасні одно- та двоповерхові будинки.
Село Яворніце по суті являє собою одну вулицю, що кілька кілометрів тягнеться вздовж Яворніцкого потоку – невеликої річки, лівого притоку ріки Кнєжни. Присілок Пршім знаходиться за два кілометри на схід від села на узгір’ї, що на 120 метрів вище розташування Яворніце. В улоговині, що знаходиться посередині відстані між селом, у давнину була ще одна сільська вулиця, але до нашого часу тут збереглось лише декілька будинків.Серед них і будинок під номером 26…
Земля дуже мало схожа на наш чорнозем – світлокоричнева, з значним вмістом глини та каміння. На відміну від нас місцеві чехи присадибні ділянки під городи не використовують , то ж значна частина земель не оброблюється взагалі.
№26 в Яворніце та №13 в Пршіму вже давно належать іншим господарям. Щонайменше з 1890 року вже жоден з Щепанків тут не проживав.
Ділянка, де раніше стояв будинок №13 в Пршіму, довгі роки стояла пусткою.
Кілька років тому новий господар тут побудував будинок
Ось такий краєвид з колишніх земель Щепанкових. В долині -прапрадідівська хата в Яворніцах №26.
На місці №26 в Яворніце зараз теж знаходиться сучасна будівля.
Краєвид від №26. Нагорі – Пршім.
Ось такою була подорож на прадідівські землі. Згадкою про неї слугуватиме ялинка, яку ми викопали на узліссі в Пршіму та посадили вже тут, на українській землі.
http://www.javornice.cz/
http://www.wikiwand.com/cs/Javornice
https://www.google.com.ua/maps
Коментарі
Дописати коментар