Родовід миколаївських Степаників ч.2

Рід Франца Штепанка

   Франц Штепанек з дружиною та сином прибули в Голендри в 1874 році. Того ж року Франц клопотав про отримання російського підданства, але він отримав відмову, оскільки не придбав земельної ділянки. Протягом наступних 25 років родина постійно перебувала в колонії. Окрім сина Франтішека(Франца), що народився в Чехії, відомо про народження вже тут ще чотирьох дітей у цій родині - Марії (*1877 р.), Йосипа 19.10.1880, Антона 02.12.1882 і Адольфа 15.05.1887, однак в документах 90-их років згадуються лише троє – Франц, Марія і Адольф. Йосип і Антон, ймовірно, померли у малолітньому віці.

   Франц займався землеробством, працював найманим робітником у інших колоністів, можливо був музикантом. В 1890 році разом з іншими чехами-колоністами він зробив нову спробу отримати російське підданство. Ця історія описана тут, і врешті-решт трирічне поневіряння Франца взагалі без документів закінчилося для  нього щасливо - в квітні 1893 року він склав присягу на вірність і отримав громадянство, незважаючи на те, що по вірі залишився римокатоликом. 

   

  В жовтні 1893 року Франц Штепанек був зарахований до Самгородецької спілки міщан. З Всеросійського перепису 1897р. відомо, що Франц Штепанек є завідуючим господарством та утримує двох найманих працівників.  Ці факти певний час викликали питання – як безземельний колоніст міг винаймати робітників та бути зарахованим не до селянської спілки Миколаївки, а стати міщанином? 

      Дані перепису 1897 р. містять інформацію про те, що Франц Штепанек був завідуючим господарством на землі Зенона Калитовського, тому в дослідженнях не оминув і цю постать. Виявилось, що Калитовський теж колишній австрійський підданий, родом з Галичини, який отримав вищу агрономічну освіту та більше 25 років був економом(управителем) в маєтку генерал-лейтенанта Миколи Олександровича Безака в с.Юзефівка. Свого часу цар призначив батька Миколи, Олександра Павловича Безака, на посаду Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора. Нещадно розправляючись з учасниками польського повстання, О.Безак не гребував можливістю привласнити конфісковані маєтки. Так в 1866 р. до його рук потрапив маєток Юстина Бурчак-Абрамовича, який включав землі Флоріанівки, Юзефівки та Михайлина. Після смерті батька маєток перейшов у власність сина Миколи Безака, який і запросив в 1872 р. Зенона Калитовського на посаду управителя. В 1882 році Калитовський придбав у чеського колоніста Йосифа Йосифовича Вінге велику ділянку землі(майже 25 десятин) поблизу Михайлина. Цілком вірогідно, що Калитовський найняв Франца Штепанка керувати господарством саме на цій придбаній землі, на якій і працювали згадувані в перепису наймані працівники. Калитовський клопотав про отримання російського підданства у той же час, що і Франц. Заручившись рекомендаціями Миколи Безака, на той час дуже впливового державного чиновника, Калитовський та його неповнолітні сини отримали підданство в обхід стандартних процедур «в виде исключения, так как за него ручается сам Безак». Можливо, ця відносна наближеність до впливових людей допомогла і Францу Штепанеку отримати підданство та статус міщанина. 

     Коли і як Франц Штепанек придбав землю в селі Еразмівка – наразі нез'ясовано. Відомо лише, що це трапилось в період 1897 - 1900 рр. Дату смерті та місце поховання Франца та Францишки також не вдалося встановити, але документи вказують, що це сталось не раніше 1908 року. 

     Про дітей Франца відомо наступне.

   Марія Францівна Штепанек, 1877 р.н., точну дату встановити не вдалось, відомо що 10.11.1896 р. вона у віці 19 років взяла шлюб з Антоном Йосифовичем Матейка (народжений 16.04.1875 в Голендрах). Знайдено метричні записи про народження дітей подружжя Матейків:  Йосифа (07.12.1897), Ельжбети (02.04.1901), Антона (20.03.1905 – хх.хх.хххх), Марії (05.09.1908 – 25.05.1912), Владислава (28.07.1912), Антона (26.12.1914), Вацлава (*1916 – 16.04.1917) та Франца (*1919 – 25.07.1919).  Подружжя постійно проживало в Миколаївці.

   Адольф Францович Штепанек(Степанек), народився в Голендрах 10.05.1887 р., проживав разом з батьками, займався, і доволі успішно, ремеслом - виготовляв кінну збрую. Вже в 20 років мав власний капітал (500 руб в облігаціях). Отримав російське підданство в 1908 році. Одружився 22.01.1912 р. на Богумілі Францівні Смутній (*1888 р.н.).  Подружжя проживало в Еразмівці мінімум до 1917 року, вже в радянські часи перебралось до присілку при Юзефівському цукровому заводі. Знайдено метричні записи про народження дітей: Адольфа (05.06.1913), Марії (31.10.1915) та Владислава(Володимира) (15.04.1917 - *1944).  Сина Володимира в березні 1944 р. забрали в армію, за кілька місяців на фронті він був важко поранений, на сьогодні вважається зниклим безвісти. Адольф Францович помер 1947 року, а його дружина Богуміла в 1962 р.   Подружжя поховане на кладовищі с.Миколаївка.

    Франц-Іван Францович Штепанек(Степанек), мій прадід, пошуком інформації про якого займався майже три роки. Лише недавно знайдений архівний документ дозволив скласти воєдино окремі пазли його біографії та прояснити суперечності в біографії мого діда.  Франц народився в Чехії 23.05.1872, дворічним хлопчиком потрапив в Голендри разом з батьками. Постійно перебував в колонії, наймався на поденні заробітки чорноробом. Тяганина з підданством батька не дозволила його 18-річному сину своєчасно оформити документи на проживання. Коли в 1893 році батько врешті-решт обміняв документи на російські, то виявилось, що у сина Франца тепер немає жодних підстав для легального перебування в Росії.  Францу Францовичу довелось спочатку відновити статус австрійського підданого, але для цього він змушений був відбути військову повинність. В 1894 р. Франц Францович повернувся в Австро-Угорщину до чеського Карлов Градеця, де й служив три роки в австрійській армії. Саме цим пояснюється факт повної відсутності даних про Франца у Всеросійському перепису 1897 р.

   Після закінчення служби в 1897 р. Франц повернувся в Росію до батьків у Миколаївку. Десь на межі 1897-98 рр. він одружився з Марією Сигизмундівною Лесак, вдовою. Тут необхідно відзначити моменти, що суттєво заважали пошукам: 

- напередодні одруження Франц Степанек перейшов у православну віру, в результаті чого отримав нове імя Іван;

- для його дружини Марії це був другий шлюб, її прізвище по першому шлюбу Лесак, а дівоче прізвище – Штольц. 

  Тут зроблю невеликий відступ.  З цими ключовими моментами визначився, виходячи лише з аналізу записів метричних книг, і не вистачало лише документу, який остаточно б їх підтвердив. Це я до того, що в генеалогічних пошуках не завжди вдається знайти усі необхідні дані про народження, шлюб і смерть, але можна зробити правильні висновки, виходячи з непрямих даних, в даному прикладі, по даним хрещених батьків.  

  

  На прикладі нижченаведених схем видно, як наші пращурі відносились до вибору хрещених батьків для своїх дітей. Ними, як правило, ставали лише найближчі родичі, які б дійсно повинні були замінити своїм похресникам рідних батьків у випадку їх смерті. 

Поглянемо, хто бував за хрещених батьків у дітей родин Марії, Франца і Адольфа Степанек.

 У Марії – це рідні брати і дружина брата,  у Адольфа – рідна сестра і чоловік сестри, а у Франца-Івана – рідна сестра, чоловік сестри і… Іван та Людмила Штольці. Виникає логічне питання - це родичі з боку дружини? 

   Для відповіді на нього по записах метричних книг склав таку ж схему відносно родин Штольців та Франца-Івана Степанек.

 Як видно з схеми, у дітей братів Івана Сигизмундовича та Адріана Сигизмундовича в ролі хрещених часто бували Іван Степанек або його дружина Марія Сигизмундівна, причому в одних записах вона вказана як дружина Івана Степанека, а в інших як дружина Франца Степанека.  По схемам можна було зробити висновки: 1) Марія Сигизмундівна – рідна сестра Івана та Адріана Штольців; 2) чоловік Марії має подвійне імя – Іван-Франц. 

  Перший висновок знайшов своє підтвердження в документах перших переселенців - в родині Сигизмунда Штольца були діти Іван, Адріан та Марія (1865). Однак в цілісну схему не вкладався факт народження 02.01.1892 р. сина Іоанна у подружжя Лесаків Івана Івановича та Марії Сигизмундівни, хрещеним батьком у якого був Іван Штольц. Тобто Марія Штольц десь на початку 90-их брала шлюб з Іваном Лесаком. Відсутність метрик за цей період робило неможливим відслідкувати долю Івана Лесака та його сина Іоанна, але не заперечувало припущення, що Іван Степанек міг одружитися на вдові. 

   Усі припущення остаточно підтвердив документ 1900 року, у якому явно підтверджується отримання другого імені Іван, його одруження на Марії Лесак 1865 р.н. 

А повторний перегляд даних перепису 1897р. показав існування домогосподарства, що належить спадкоємцям Івана Івановича Лесака, і яким керує вдова Марія Сигизмундівна Лесак. 

     Після повернення в Росію Франц-Іван щороку оформлював руські білети на проживання, а от про необхідність оформити документ про «водворєніє» скоріше всього не знав. Тому коли на початку 1900 року він знову подав клопотання на отримання російського підданства,  йому вчергове відмовили – через відсутність «водворітєльного» свідоцтва. Через це лише в кінці 1900 року він отримав необхідне свідоцтво, і тільки через пять років,  в лютому 1905 р, добився статусу російського підданого. 

<<Далі буде>>